Першого травня виповнюється 160-та річниця від дня народження Івана Ілліча Синюка — людини, яка стала одним із найяскравіших «голосів» Буковини кінця XIX — першої половини XX століття. Його постать уособлює цілу епоху просвітництва, коли слово письменника було не просто мистецтвом, а справжнім дороговказом для народу.
Народившись у мальовничій Кам’янці, Іван Синюк проніс крізь усе життя особливе, майже сакральне ставлення до рідного краю. Отримавши освіту в Чернівецькій вчительській семінарії, він обрав шлях народного вчителя — шлях складний, але надзвичайно важливий. Понад сорок років він віддав школі, виховуючи в сільських дітях не лише грамотність, а й почуття національної гідності.
Його літературний дебют — казка «Соколець» (1896) — став лише початком великої творчої подорожі. Справжнє визнання принесли збірки «Образки з життя й природи», у яких Синюк виявив себе як тонкий психолог і неперевершений майстер малої прози. Він писав про те, що бачив щодня: про важку працю селянина, про його радощі й болі, про нерозривний зв’язок людини з буковинськими ландшафтами.