Історія коледжу

Після складних повоєнних років заклад відновив роботу як професійно-технічна школа: спочатку готував техніків-колійників, а з 1922 року — техніків-паровозників.

Професійну школу реорганізовано у технікум. При ньому продовжила працювати школа фабрично-заводського учнівства, розширилася підготовка механіків.

Заклад отримав назву «Миколаївський механічний технікум НКШС». Випускників направляли на залізниці в різні регіони країни.

Відкрито спеціальність «Колійні та будівельні машини», що посилила інженерно-транспортний профіль технікуму.

У технікумі навчалося близько 250 студентів. За період 1918–1941 років педагогічний колектив підготував 755 техніків-механіків різних спеціалізацій.

Після початку Другої світової війни частину працівників і студентів евакуювали до міста Чкалов. Навчальний корпус у Миколаєві був майже повністю зруйнований.

В евакуації Миколаївський технікум поновив самостійну діяльність і продовжив підготовку фахівців із механізації навантажувально-розвантажувальних робіт.

Після звільнення Миколаєва викладачі та студенти власними силами відродили заклад. Уже 1 вересня заняття розпочали 12 навчальних груп.

Відбувся перший післявоєнний випуск і розпочалося активне відновлення навчально-лабораторної бази, майстерень та гуртожитку.

Миколаївському технікуму залізничного транспорту присвоєно ім’я академіка Володимира Образцова та засновано іменні стипендії.

Контингент зріс до 600 студентів, а за шість років технікум випустив 1609 фахівців. Розвивалися денне й заочне відділення та виробнича практика.

Замість предметних комісій створено циклові комісії — основу сучасної організації методичної та фахової роботи викладачів.

Розпочало роботу експериментальне конструкторське бюро, у якому викладачі та студенти виконували прикладні проєкти для підприємств.

Відкрито новий навчальний корпус із десятками кабінетів, лабораторіями, майстернями, спортивними й актовою залами та бібліотекою.

Відкрито відділення автоматики й телемеханіки, а згодом — спеціальність «Організація перевезень та управління на залізничному транспорті».

Технікум перейшов у підпорядкування Державної адміністрації залізничного транспорту України та урочисто відзначив своє 100-річчя.

Технікум очолив Віктор Діданов. На денному та заочному відділеннях навчалося понад 1600 студентів.

Заклад відзначали у всеукраїнських освітніх рейтингах; він став переможцем у номінації «Освіта» та лауреатом акції «Флагман освіти України».

Після реорганізації заклад продовжив роботу як Миколаївський коледж транспортної інфраструктури у складі Дніпровського університету залізничного транспорту та відзначив 120-річчя.

Коледж розширював партнерства з транспортними підприємствами, отримав «Золотий символ якості», відзначив 125-річчя, а директором було обрано Сергія Тітова.

Коледж приєднано до Українського державного університету науки і технологій і перейменовано у ВСП «Миколаївський фаховий коледж транспортної інфраструктури УДУНТ».

Під час повномасштабної російської агресії коледж не припинив роботу: освітній процес, управління та вступна кампанія продовжилися у складних безпекових умовах.

Коледж відзначив 130 років від дня заснування. За період із 1944 до 2024 року він підготував понад 20 000 спеціалістів.

Коледж розвиває транспортні й інженерні спеціальності, оновлює освітні програми, співпрацює з підприємствами та готує фахівців для відбудови України.